Юній художниці з Севастополя Нані Деменковій усі віки підвладні. ЇЇ «картинки» продовжують кращі традиції дитячого живопису в популярній номінації «Дорослі, мала вага».
     Мультяшна інфантильність — головний герой нашого часу. Доведено Льюїсом Керроллом і Євгенією Гапчинською. Зворушливих і смішних дівчаток останньої дівчаток останньої купують за шалені гроші. Купують усі — від заможних старшокласниць до Віктора Черномирдіна. Живопис, що начебто зійшов із рожевих шпалер у дитячій, не просто люблять. Його обожнюють, попри спроби арт-критиків утопити в сарказмі всю цю букетно-карамельну мазанину. Безуспішно: там, де задіяні архетипи, раціо безсиле.
     У киян з’явилася нова нагода посперечатися з професіоналами — виставка кримської дівчинки Нанки, Нани Деменкової. Не те, щоб хтось відчув дефіцит героїнь Гапчинської, просто на обрії зажевріла свіжа зірка, яку радісно розмістило у своїх стінах арт-кафе «Антресоль». Нана малює «картинки». Про «Дівчаток і пташок», «Натхнення польоту», «Виворіт ніжного подиху», про «Наївно. Супер», «Кавунові гольфи» та інші милі дурниці. Як І її старша колега, Нана малює тендітних панянок, але, на щастя, ними не обмежується. Судячи з «картинок», художниця любить кроликів, сонце, рай, серце, вітер і чаклунство. Пише їх найчастіше. Виходить не просто забавно та зворушливо, але якось справжньо. Відчувається, що пишеться все це з окопу власного духу. Звідти, де живе маленький художник, який час від часу викидає у великий світ парламентерський прапор. А на ньому-дитячий белькіт у фарбах, нескінченні маревні сюжети «Сну про дорослу дитину». Ніжний удар нижче пояса: перед таким ніхто не встоїть.